Ми не помічаєм дні
Вони не помічають нас
За межу не перейти
Моя земля як Алькатрас
Нам потрібен час
Щоби творити дива
А поки прокинулась мафія
Місто накрив туман
Дикий звір зробить все, щоби ти не зміг
Дикий погляд, дикий сміх
Та саме тебе диким виставить все ЗМІ
Чекаєм все змін, хоч і час все змив
Й нехай з нас знову сміється весь світ
Виженем чужих, а потім вас всіх
І по весні знову запахне жасмин
А поки ми тут гриземо дно
Чекаєм, коли прийде накінець потоп
Чекаєм обіцянок, гречку й батон
І тримаємо для вас останній патрон
О Боже зупини, покажи нам клубок Аріадни
Хоч і вибратись це щось нереальне
Не треба брехню нести нам
Мама вже бачила сина по частинам
Бери яд, не спасе мерія
Лише ручка і я, лиш хореї і ямби
Чекає сімʼя і вже пʼята зима
Бо дорога моя лише вибиті ями
Лише випиті літри
Під холодним дощем на осінньому листі
Багато з тих пацанів, яких я знав
Вчора померли в сусідньому лісі
В голові єбаний балаган
Кому вірити, коли тебе тримають за раба
Половина вимерла, інша хоча і жива
Вимиває кров із рук
І більше вже не вірить у ваші дива
Ні
Наші поля горять, чекають поводиря
Доля й далі злий рок
Чим більший тягар на наших плечах
Тим на їхніх більше нових зірок
Гра в монополію
Різні обличчя, але одне й теж саме
Не видумуй ти долю
За тебе її вже давно написали