О, Боже мій, я маю гріх!
Собак люблю, людей - не всіх!..
Стій, хто йде, та йди, хто стоїть!
Я у собі не тримаю геть все, що мені болить!
Ви усе зламали, ви все поламали вщент,
Світ поїхав дахом, порепався цемент.
Наш корабель з конопель, нас - жменя,
Розумних менше, набери легені
Повні-повні, коли цунамі все мете,
Саме-саме те, саме те!
О, Боже мій, я маю гріх!
Собак люблю, людей - не всіх!..
Тренери з нічого, фахівці зі пшику
Стали на чолі та збили з пантелику,
Кобра нарешті доїла Рікі-Тікі-Таві,
Я зламався. Зійшов в Полтаві.
Мені потрібна шкіра товста, як у бегемота,
Щоби не змогла достукатись сволота,
Ще мені би ікла, як у крокодила,
Щоби з кожним словом ворога на вила!
То тепер із ким ти, то тепер із ким ти?
Хто з них по тобі напише титри?
Якою саме колією пре твій плуг?
Іще не ворог - вже не друг!
О, Боже мій, я маю гріх!
Собак люблю, людей - не всіх!..
Скільки, Боже, можна нас ховати?
Я стисну зуби, я вийду з чату.
Своїх так мало, чужим так добре,
Сьогодні банкують кобри...
У дзеркалі всі винні, пітніє у моїм вікні,
Пішли хороші люди, а ми - досі ні.
Кращі йдуть, щоби за ними гірші
Роздали собі медалі й зачитали вірші...
Зачекай на нашу джигу ще, Третій Римчик,
Пошкварчим ще, пошкварчим,
На серці шрам, але аз воздам!
Всім нашим - шана, болт - ворогам!
О, Боже мій, я маю гріх!
Собак люблю, людей - не всіх!..
Людей - не всіх!..
Завантаження сторінки