Таке дивне тут життя, де люди ходять без броні.
Та в тій довгій моїй голові ще досі тривають бої.
Коли місто мирно спить і бачить добрі сни, ми дивимось у стелю і згадуємо дні війни.
Свинцева бутилка ще номер в ногу до ліжка мене прикує.
Чорний ворон нещадно мізки мої клює.
Ти крутиш мою пам'ять, мов старі кінострічки кадри.
І знову вона гадає той самий роковий удар.
Контузія-подружка зі мною пліч-о-пліч.
Розділим горе і радість і нагадаєм про ту ніч, коли нашу БМП в'їбали і головою летів я в бетон.
І моя проклята мука - мій вічний кавертон.
Покладеш сумно голову на моє змучене плече.
На вухо прошепоче про те, що в серці ще пече.
Заснеш зі мною поруч, і збудиш знов зрання.
Моя навіки вірна контузія моя.
А-а-а, контузія моя.
А-а-а, контузія моя.
Зі світом мене розділяє мутне тріснуте скло.
Мене мама вже не впізнає, так болюче в душі зашкребло.
Говорять мені, все скінчилось, повертайся до життя.
Але не знаю, як вернутись, якщо там лишився би я.
І з переляку вдарить флешбек і погляд мій на тисячу ярдів.
Відчую ще раз, як вперше, розриви їхніх снарядів.
Контузія-подружка зі мною пліч-о-пліч.
Розділим горе і радість і нагадаєм про ту ніч, коли нашу БМП в'їбали і головою летів я в бетон.
І моя проклята мука - мій вічний кавертон.
Покладеш сумно голову на моє змучене плече.
На вухо прошепоче про те, що в серці ще пече.
Заснеш зі мною поруч і збудиш знов зрання.
Моя навіки вірна контузія моя.
А-а-а, контузія моя.
А-а-а, контузія моя.