Нема тії сили, щоб весну спинила
Звеліла квітам не рости!
Хоч матінка мила з журби посивіла,
Так нам присудила цвісти.
Нема того ката, щоб вирив Карпати
І міг поковтати степи!
Хоч рідная мати в огні розіп'ята,
Так серце завзяте кипить!
Хай ворог лютує, хай знає і чує,
Хай чує погибель свою.
В годину відплати ніщо не врятує
Його від розплати в бою
Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки ми в полі цвітем!
Героїв ми діти і нам володіти
Землею, залізом і вогнем.
Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки ми в полі цвітем!
Героїв ми діти і нам володіти
Землею, залізом і вогнем.
Життя знов ітиме, країна цвістиме
Й сонце пливе золоте!
І матінка мила, що так нас любила,
Всміхнеться нам мило за те!
Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки ми в полі цвітем!
Героїв ми діти і нам володіти
Землею, залізом і вогнем.
Вперед, соколи, до сонця й волі!
Як маки ми в полі цвітем!
Героїв ми діти і нам володіти
Землею, залізом і вогнем.