Я кину все. Я вірю в кілометри -
Обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Яка була богинею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
Моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
Так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддаллю, -
Ні спогаду з собою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
Де грім тримає зливу в рукаві,
Де тільки версти, дерев'яні зебри,
Пасуться в запорошеній траві, -
Хай буде степ, хай буде ліс і гори,
Хай вибухне земна твоя пралють,
Коли лихі на око семафори
Мені дорогу смутком переллють!
О, розмотай шляхи мені, богине! |
Світ за очі від себе забіжу. |
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине |
Моя душа, задивлена в чужу.